Булінг – це відносно новий термін для пересічного
громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків
стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном "булінг", пояснюють в
Біляївському районному центру соціальних служб для сім'ї, молоді та
дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з
метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може
проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози,
ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний
контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу
страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не
вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку.
Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові
відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою
булінгу
Ø
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти
до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Ø
Вони не беруть участь у спільній класній
діяльності, соціальних заходах.
Ø
Часто у дитини змінюється поведінка:
вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Ø
Дитина починає губити гроші або речі,
приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви
її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
Ø
Може почати говорити про те,
що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Ø
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів,
зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення
звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Ø
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад,
ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Ø
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у
зошиті.
Ø
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою
йдуть усі інші діти.
Чому
діти стають жертвами булінгу
Психологи визначають декілька основних
причин:
Ø
Занижена
самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через
нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Ø
Домашня
атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких
вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти
- нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх
проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість
батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж
атмосферу і в школі.
Ø
Атмосфера в
класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками
вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого,
використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Що робити батькам
Ø
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього
починайте розмову з дитиною.
Ø
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та
допомогти, вислухати та захистити.
Ø
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що
відбувається, і вона може говорити відверто.
Ø
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно
говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та
делікатними.
Ø
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не
повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Ø
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині
почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до
дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Ø
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб
повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям.
Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя
друга/однокласника.
Ø
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна
дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе
розробити спільну стратегію змін.
Ø
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують
негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Ø
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на
ситуацію булінгу.
Ø
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися
у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів,
охорони, батьків інших дітей.
Ø
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у
ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Ø
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх
стосунків з однолітками.
Ø
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися
поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Чому важливо вчасно відреагувати
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або
спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
- втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки,
довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
- відчувають безпорадність і страх від
постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади,
пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
- втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість
руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що
призводить до відчуття самотності;
- втрачають інтерес до різних форм активності та не
можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між
потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії),
емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
- частіше за інших потрапляють у ситуації, де
проявляється насилля та порушуються закони;
- частіше беруть участь у бійках, причетні у
вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід
вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
- часто страждають від відчуття безпорадності,
етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись
осторонь;
- потерпають від депресивних станів чи
перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що
робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога. https://bilyayivka.city